Дєд

Коли почалася велика війна, «Дєд» працював у Литві. Повернувся в Україну і одразу пішов до війська. В лавах 36-ї окремої бригади морської піхоти пройшов бої на Донеччині, Запоріжжі, Вовчанську, Курському напрямку. Головний сержант взводу в 1-му батальйоні морської піхоти. Характер «Дєда» добре ілюструє одна з ситуацій, в яку він потрапив під час штурмових дій в районі Опитного Донецької області. Тоді він вийшов на бойове завдання як старший групи новоприбулих, які щойно пройшли період адаптації та злагодження. Група потрапила під потужний обстріл. «Дєд» отримав два поранення, однак, незважаючи на це, вивів своїх хлопців з-під вогню, допомагав з евакуацію. В цей самий день був поранений утретє, з важкою акубаротравмою та розривом барабанних перетинок. Утім, ані тоді, ані потім навіть думки не припускав відмовитися від виходів. «Долю не обдуриш – буде так, як має бути. Мною рухає відповідальність. Ми просто не маємо права програти війну», – говорить «Дєд». Він зауважує, що війна кардинально змінилася. Наприклад, колись він шукав у Інтернеті, як виглядає FPV, бо гадки не мав, що це таке. «А зараз вони всюди. На сьогоднішній день, з урахуванням кількості дронів, я вважаю, бойові навички відійшли на другий план, на першому – військовий фарт», – упевнений «Дєд». Під час навчань з новоприбулими максимальну увагу приділяє психологічній підготовці до бою. «Бо на перший вихід ідуть усі, а потім не так вже рвуться… Тому я акцентую увагу на емоційному стані, намагаюся зробити все можливе, щоб люди були морально готові до завдання», – пояснює «Дєд».