Крос

В 2016 році до його навчального закладу прийшли військові, щоб розповісти про службу у війську. Артем послухав їхню розповідь і пішов до найближчого ТЦК. Тоді йому було 18 років. До речі, роками пізніше одного з тих військових він зустрів на фронті і вони досі підтримують дружні стосунки.

«Кросс» потрапив до 503-го батальйону морської піхоти, виконував завдання на Маріупольському напрямку як другий оператор ДШК, потім став командиром відділення. З тими часами пов’язано багато історій, але одна з них закарбувалася у пам’яті назавжди.

«Командир батальйону Вадим Сухаревський дав завдання захопити дуже важливу висоту поблизу Водяного, яку займали росіяни. Потрібно було розмінувати підступи і зайняти ворожий спостережний пост. Нам треба було прокопати десь метрів 250, щоб зайти на їхню позицію. Потроху копали вдень і вночі, все це під щільним вогнем», – розповідає Артем.

Він витягнув та знешкодив понад сотню протитанкових мін під час виконання завдання. Зрештою його відділення першим зайшло та закріпилося на позиції ворога. Протягом наступних чотирьох місяців хлопці утримували висоту, унеможливлюючи ворогу комунікації та забезпечення. За результатами тієї операції «Кросс» був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Після трирічного контракту Артем повернувся до цивільного життя, працював на торговому судні. За рік уклав річний контракт, повернувшись до свого батальйону під Горлівку. Друга спроба пожити поза військом була недовгою. Широкомасштабне вторгнення росії застало «Кросса» у Індійському океані, звідти він кілька тижнів через Африку добирався до України, щоб приєднатися до війська.

В 36-й окремій бригаді морської піхоти долучився спочатку до розвідувальної роти, потім до підрозділу снайперів, з якими виконував завдання на Херсонщині, Донбасі, на Запорізькому контрнаступі. Під час операції на Кринках вже працював на бомберах – «Кажанах» та «Вампірах». У складі підрозділу безпілотних систем на Курському напрямку екіпаж «Кросса» знищив понад 12 одиниць російської техніки.

На Сумщині «Кросс» знайшов своє кохання. Його дівчина – теж військова, бойова медикиня у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

«З 2022-го пішла доброволицею у «Госпітальєри», потім вирішила підписати контракт. Зараз ми воюємо на різних напрямках. Дуже за неї хвилююся, бо робота бойового медика надзвичайно небезпечна. Сварюся іноді через це, а у відповідь чую: «Це моя робота». Характери у обох складні, зате нам не сумно. Звісно, хочеться бути поряд, мати можливість планувати своє життя. Поки що це зробити складно», – говорить «Кросс».